О́СТРІВ, рова, чол.
1. Ділянка суші, оточена з усіх боків водою. Серед ночі темної, На морі синьому За островом Тендером потопали Пропадали (Тарас Шевченко, II, 1963, 339); Серед річки стримів кам'яний острів, через котрий билася по щілинах сердита хвиля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Це було на острові Цейлоні, де цвітуть веселкою гаї (Володимир Сосюра, I, 1957, 204); * Образно. Під ногами зелений острів, що його обливають блакитні води далеких гір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322); Вивчення історії, побуту, культури, фольклору російського населення, яке протягом сторіч жило відірвано від основної маси російського народу, може дати цікавий матеріал для розробки таких вагомих наукових проблем, як збереження народної культури в умовах етнічних островів (Народна творчість та етнографія, 3, 1968, 48).
2. перен. Ділянка землі, що різко виділяється на фоні решти місцевості. Серед розливу зелені бовваніють острови сіл у садках (Олесь Гончар, III, 1959, 60); Місце, куди вони заїхали, було казковим: дикі лугові верби з дуплами і порохном.., луговий острів, пахучий, безлюдний (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 458).