ОСТУПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОСТУПИТИСЯ, туплюся, тупишся; мн. оступляться; док.
1. Невдало, незручно ступати; спотикатися. Він часто оступався, поточувався, приймав блискучі калюжі за сухий шлях і, шубовснувши туди, лаявся (Панас Мирний, III, 1954, 219); І хіба його провина, що кінь спіткнувся і закульгав. Нічого страшного. Тварина оступилася.., але згодом усе минеться (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 199); Прохор схопив Віру за довге, незаплетене волосся й поцупив до себе. Віра скрикнула від болю й, оступившись, упала на поміст (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 153).
2. перен. Робити хибні кроки у житті, діяльності; помилятися. Лячно стає, коли час нараз полетить вперед так прудко.. Ну, а правильний чоловік, спіткнувшись або оступившися, наддасть скільки там треба й, дивись, наздогнав уже втеклий час (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 323); В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і.. він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск. При цьому його не лякало, що він може десь оступитися, помилитися, схибити. Адже ж за свій промах йому довелось би поплатитись першому (Олесь Гончар, III, 1959, 431).
3. від кого — чого, до кого — чого і без додатка.
Відходити, відступати. Балабуха поцілував в руку дочку,
оступився трохи назад і не знав, де діти свої здорові
руки (Нечуй-Левицький, III, 1950, 43); Панич.. шукав чогось під
деревом, я оступилась і побачила долі його шапку
(Леся Українка, III, 1952, 578); — Так їх, Всеволоде! —
бадьоро вигукнув Олег.. В цю мить підоспіла дружина, і
хозари не вистояли, почали оступатися (Дмитро Міщенко, Сіверяни,
1961, 212); * Образно. Он верби оступились од берега
й розсипались купами на зеленій траві (Нечуй-Левицький, II,
1956, 107);
// за кого — що і без додатка, розм.
Відходячи, відступаючи, ховатися за кого-, що-небудь.
Маруся тремтячи оступається за матір
(Панас Мирний, V, 1955, 67); Лукина почервоніла й оступилась
за кущ калини, щоб часом мати не вгляділа (Нечуй-Левицький, III,
1950, 327);
// Переходити на інше місце або брати
інший напрям руху; сходити з чого-небудь. Так як
молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого
сусідського бровка, так бідний чорногорець оступивсь
геть, даючи дорогу жорстокому дідові (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 144); — Той кінь, як змій, і стрибнув на
нас, за малим не подавив, — ледве оступились (Борис Грінченко, II,
1963, 80); Позаду загурчало авто, і ми змушені були
оступитися (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 127);
* Образно. [Леся:] Він [Т. Г. Шевченко] був величною
пожежею над Росією, а ми тільки гарячі жарини, що
відкотилися з цієї пожежі і світимо в темряві. Та й
то раз у раз оступаємося з правдивої дороги... (Леонід Смілянський,
Черв. троянда, 1955, 75);
// розм. Переставати
втручатися в що-небудь (у сварку і т. ін.). — Тату!
оступіться, прошу вас, — сказав Карпо, блідий, неначе
смерть, — бо й я налигача знайду (Нечуй-Левицький, II, 1956,
291); — Пустіть, панно, оступіться (Леся Українка, III,
1952, 634).
4. від чого, перед чим, перен. Відмовлятися від своїх намірів, переконань і т. ін. І росло лихо в його серці — і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони... Не було тоді нічого, перед чим би він оступився (Панас Мирний, II, 1954, 52).
5. Те саме, що заступатися 1. [Галя:] Бідний дядько Панас! Вони за всіма оступаються, а всі проти них! (Карпенко-Карий, I, 1960, 78); — Він тікав од німців, — сказав Свиридон, вирішивши оступитися за друга (Юрій Яновський, Мир, 1950, 142); Тяжкі думки снувались у його в хворій голові.. Що він лихого зробив людям? Він тільки оступався за правду, а вони ганьбила його, в тюрму закинули і тепер трохи не вбили (Борис Грінченко, II, 1963, 482).