ОСУ́ДНИЙ, а, е, книжн., рідко. Те саме, що
осудливий 1. — Мені боязно вимовити слово осудне
(Юрій Яновський, II, 1958, 63).
▲ Осудний стан, юр. — стан, у якому особа, що
вчинила злочин, здатна усвідомлювати свої дії і нести за
них відповідальність.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 793.