в означеннях
Тлумачення, значення слова «осуватися»:

ОСУВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОСУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Сповзаючи по поверхні чого-небудь, поволі опускатися вниз. Дем'ян осувається грудьми вниз (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 155); Під переднім правим колесом осунулась земля, автобус потягло боком униз (Микола Трублаїні, Мандр.. 1938, 47);
//  Осипатися, обвалюватися, руйнуючись (про земляні споруди, круті схили і т. ін.); обсуватися. Широкий рів без піддержки сам собою засипався-осувався, вода висихала, і от тепер, де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи (Панас Мирний, IV, 1955, 16); Поганенький тинок між двома городами зовсім осунувся (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372);
//  Ставати нижчим; осідати. Коли приходять усі ті тисячі фактів до голови.., темніють і осуваються гори, мрякою застеляється небо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 386); Тут, серед могил, що осунулися й заросли травою, .. вона сіла.. і здалеку поглядала на циганський табір (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 21);
//  Обвисати, обтягуватися донизу (про одяг). Ватяні штани на Хомі осувалися: в кишенях було повно гранат.. — Не спадуть? — генерал оглянув бійця з голови до ніг (Олесь Гончар, III, 1959, 251);
//  на кого — що. Насуватися, звалюватися на кого-, що-небудь. Марія відчула страшні вибухи, що гриміли там, на поверхні. Немов гори осувалися на неї з усіма будівлями й деревами (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 114).

2. тільки док., перен. Стати худим, виснаженим, занедбаним. Старий Ковалевський дуже зажурений.. і ще гірше якось постарів і осунувся (Леся Українка, II, 1956, 29); В саме серце вразила Теодосія Іванкова страта. За ці півдня Теодосій осунувся, пожовтів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 358);
//  Втратити пружність, обвиснути (про обличчя, плечі і т. ін.). Колись широкі плечі тепер якось повисли й осунулись (Данило Мордовець, I, 1958, 207); В очах Михайлини застиг переляк. Її обличчя за одну ніч осунулось, плечі згорбились (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 165).

3. перен. Зменшуватися в своєму вияві; ставати гіршим, спадати. А тут — лихо! почала вже й краса [Явдошина] осуватись, спадати... (Панас Мирний, II, 1954, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 792.

Коментарі (0)