ОСВІНУ́ТИ, не, док., рідко.
1. Освітити, осяяти. Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику, нічняну [нічну] (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 110); * Образно. Шкода було їх [агітаторів], шкода було і їхньої справи, яка.. могла загинути і не освінути темних кутків (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 125).
2. безос. Настати (про день, світанок); розвиднітися. [Грицько:] Як тільки освіне, до сходу сонця Ми вже повинні рушити в похід (Володимир Самійленко, II, 1958, 13).