в означеннях
Тлумачення, значення слова «осиротілий»:

ОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до осиротіти. Вона без міри любила й жаліла свого єдиного, рано осиротілого онука (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63);
//  у знач. прикм. Саливон, котрий, лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, осиротілий, зразу підупав і постарів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 458); Важко переступаючи по сипкому піску.., Орест Кіндратович, брів углиб острівця, самотній, осиротілий (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 25).

2. у знач. прикм., перен. Який став безлюдним, пустим; опустілий. На спустілих коліях кілька навантажених і стільки ж порожніх платформ. Усе покинуте, осиротіле (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 37); Тихий, осиротілий двір Оксани, повз який Середі довелось іти, ще більше пригнітив його (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 127); Темно-коричневими клаптями стеляться на обрії осиротілі гайки, хутірці... (Микола Олійник, Леся, 1960, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 762.

Коментарі (0)