ОСИТНЯ́Г, у, чол.
1. (Heleocharis, R. Br.). Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте переважно на болотах та луках; ситняг. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний, I, 1954, 248).
2. Те саме, що оситняк. Місцями кругом озера.. ніби тонули в зеленій воді високі, густі, як ліс, очерети та оситняги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226).