в означеннях
Тлумачення, значення слова «от»:

ОТ, част.

1. вказ. Уживається при вказуванні на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом); ось. Тут і село якраз.. От мурована церква з високою дзвіницею (Марко Вовчок, I, 1955, 95); [Вігіл:] Що тут таке? [Римлянка (показує на обох відпущеників):] От сії два побились (Леся Українка, II, 1951, 518); — От я цьому чоловікові, — Бульба показав на Янкеля, — обіцяв дванадцять тисяч червінців. Я дам ще дванадцять (Олександр Довженко, I, 1958, 269);
//  Уживається при вказуванні на предмет, який кому-небудь передають або пропонують. — От вам загадка новенька, — Нашептала Муза-неніка (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 222).

2. вказ. Уживається в описах, розповідях при вказуванні на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх протікання в часі тощо (часто з повторенням). От одного разу весною позичив дід коней та й поїхав орати власну ниву (Україна сміється, I, 1960, 8); Сон налягає.. Вівці тануть перед очима... От вже з овець стали ягнята, а от нічого нема (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); От уже на закруті коні... От уже, може, яких п'ятдесят.. кроків до бері [берега] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 42); От поплавець край темних трав густих Ліг — затремтів — підвівся — знов приліг (Максим Рильський, I, 1960, 169);
//  Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, виділення їх. [Поет:] От працювати мушу, щоб підокивити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, Собі ж хоч би на хліб... (Леся Українка, I, 1951, 298); — От ти мені стільки раз докоряв, що я до куркулів жалість мав, а Гнат, той мене просто підкуркульником і досі хрестить... А воно зовсім не так (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29);
//  Уживається при виділенні як типового окремого предмета, факту, події, явища і т. ін. у знач. наприклад. [Юда:] Що є товар? Як хто що зайве має, той може те продати. От я мав учителя, — як він зробився зайвим, то я його продав (Леся Українка, III, 1952, 130);
//  Уживається в порівняльних зворотах, зіставленнях як от, от як, от ніби, от мов та ін. Уже зробилась [мати] мала зовсім, от як жовтенький грибочок, а пережила чумака (Марко Вовчок, I, 1955, 40); — Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві.., тільки ще менша (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); Не вернуться ті часи, коли то Марусяк вимощував тарницю, як перину.. А тепер от мов на голім дереві сиділа (Гнат Хоткевич, II, 1966, 242).

3. підсил. Уживається при займенниках для підсилення їх змісту або для зосередження уваги на дальшому повідомленні. — Андрійку! — каже тоді Василь, — а що ти невеселий? — Бивсь, от що! (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Ідея абсолютизму.., затхлість, байдужність до живих народних інтересів.., — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29); Ти от за що ненавидиш мене: що ти мені не зброєю сподобавсь, а тільки арфою (Леся Українка, I, 1951, 430); — От до чого довела горілка... От яку наругу вчинив нам ворог! Отак понапиватися, га? (Олександр Довженко, I, 1958, 247); — От уже кого спроста не розкусиш, так це Левка (Михайло Стельмах, I, 1962, 279).

4. вказ. Уживається при уточненні, конкретизації різних обставин дії. Гадюка кинулась та й укусила, — От так, як бач, Безвинного занапастила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 61); От знову ридання оті навіснії У грудях мені закипають (Леся Українка, I, 1951, 75); І вона чекала. Все чекала, що щасливий випадок зведе ж її нарешті з яким-небудь отаманом опришків.. — і от тоді віділлються Юрішкові усі криваві сльози і муки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 193); — Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! — черкнув [Дригожила] пальцем по горлу (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 266); Пильно глянула Марина на нього. От чисто, як тоді уві сні (Андрій Головко, I, 1957, 470); — От де зустрілися, Панасе, — сказав Іван і перемовився кількома словами з Гертом (Юрій Яновський, II, 1958, 178);
//  Уживається при вираженні раптовості, несподіваності якої-небудь дії у знач. раптом, несподівано. Веселенько їхати веселеньким ранком до гаю.. Коли от ярок попід самим гаєм, і тільки що у ярок, кінь як шарахне убік (Марко Вовчок, I, 1955, 328);
//  Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті. От уже й виноградник за кілька ступенів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 216); По хвилях блакитних пливе човен прудко. От і берег видко! прибули ми хутко (Леся Українка, I, 1951, 18); Аж от поїзд рушає далі (Олександр Довженко, I, 1958, 38); І от ми зустрілись... «Оксано!» «Андрію!..» (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 30).

5. вказ. Уживається при підведенні підсумку до сказаного. Війна ніяк тут не почувається, тільки з газет знаємо про неї та хіба менше приїжджих — от і все (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408); Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки — От співцеві сни палкі (Леся Українка, IV, 1954, 82); — Це яблуко.. Дивись, яка краса, яка благородна форма.. Це цілий світ. От. А ти зруйнував цей світ, зіпсував його (Олександр Довженко, I, 1958, 411);
//  У сполученні з так уживається при висловленні категоричного висновку про що-небудь. [Хуса:] Так от: доволі теревені править, іди, передягнись, — бо гості будуть (Леся Українка, III, 1952, 166); — Так от: кожному з вас забороняю сідати на коней до самого Будапешта, до його взяття (Олесь Гончар, III, 1959, 211);
//  Уживається при вказуванні на який-небудь наслідок. Мати казала йому: не ходи, синку, надвір — Морозенко лютує! — а він не послухав, пішов. От і вкусив його Морозенко за пальчик (Панас Мирний, IV, 1955, 280); І от по слову отамановому викресали чумаки вогню й підпалили з берега комиш... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); Не марно, ні, ішли ми на заліза мур, — і от, як наслідок, соцбудівництва спів! (Володимир Сосюра, I, 1957, 483);
//  Уживається при вказуванні на несподіваний поворот якої-небудь дії, ситуації і т. ін. — Ну, давай навкулачки, — сказав Тарас І от батько з сином замість привіту після довгої розлуки почали молотити один одного (Олександр Довженко, I, 1958, 218).

6. вказ. Уживається при вказуванні на яку-небудь суперечливу ситуацію, при протиставленні. [Палажка:] Так — доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Панас Мирний, V, 1955, 211); От їй уже тридцять перший рік пішов, а чи багато дало їй те життя? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 311); — Тетеря — хлопець бойовий.. Наче такий, що й дисципліни не попустить, а от не клеїться. Відстають із сівбою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74).

7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу при висловленні спонукання, заохочення до чого-небудь, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін. [Надежда Петрівна:] От візьміть лишень ваші причандалля, та, може, якого етюда намалюєте, а я вам почитаю (Леся Українка, II, 1951, 67); От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (Микола Зеров, Вибр., 1966, 174); — Так от розкажи, Черниш, гвардії капітанові, — говорив Іван Антонович.. — Все розкажи (Олесь Гончар, III, 1959, 279);
//  Уживаються з дієсловами умовного способу при висловленні якого-небудь бажання. — А де це наша Ганна Йосипівна.. От би тепер разом посидіти (Панас Мирний, IV, 1955, 145); От, злізти б тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 375);
//  Уживається при висловленні перестороги, погрози, докору, попередження і т. ін. — От накадила! Як чорт дорогою... Хоч би віник помочила, проклята!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 28); [Аецій Панса:] От бачиш, сину, до яких думок призводити твоя упертість мусить (Леся Українка, II, 1951, 364);
//  Уживається при висловленні якої-небудь обіцянки, якогось передбачення і т. ін. — От побачиш.. коли куплю тобі нові черевики, як городській пані (Михайло Стельмах, II, 1962, 297).

8. підсил. Уживається в вигукових реченнях для і підсилення їх емоційної забарвленості (при висловленні захоплення, подиву, іронії, невдоволення і т. ін.). — Враг їх бери з їх чорною радою!.. — От тобі на! А хіба ж ти не бачиш, звідки сей вітер віє? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 74); Як вона прокинулася, пломенистий сонячний промінь задав їй світом.. — вона проспала ранкову зорю — от тобі маєш! (Марко Вовчок, I, 1955, 318); — От тобі й воля! — сказав Джеря. — От тобі й вернувся до господи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — От панич! От добра людина! Тільки й побалакаєш, коли він дома, — ..мовила Мар'я (Панас Мирний, III, 1954, 155); — От лихо: ані сардин, ані ікри не знайшли! — бідкався Шевченко (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 219); — Не журись, Василинко, дістану тобі книги. — От спасибі, — зраділа дівчинка (Михайло Стельмах, II, 1962, 72).

9. Уживається в значенні вставного слова. Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, — парубок, як орел. От, стали чумакувати... (Марко Вовчок, I, 1955, 37).

10. Уживається в значенні результативного сполучника. [Амфіон:] А тут [до мурування] потрібна сила героїчна, от і судилось будувать нам трьом (Леся Українка, I, 1951, 450).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 798.

Коментарі (0)