в означеннях
Тлумачення, значення слова «отара»:

ОТАРА, и, жін.

1. Великий гурт овець, кіз. Через одну вівцю отара пропадає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 167); На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Вез ліку йшло овечої отари (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 167); Обабіч по схилах гір розсипалися отари кіз та овець (Олесь Гончар, III, 1959, 171);  * Образно. — Там Ельбрус, .. тут, гляди, ціла отара гір, ніби вівці тонкорунні залягли опівдні (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 160); Зранку було хмарно. По тому вітер розвіяв сіру отару хмар (Натан Рибак, Перепел. Рада, 1948, 595);  * У порівняннях. Челядь.. збилась в воротях, як сіра отара, яку женуть на пашу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58).

2. перен., зневажл. Безладний гурт людей, натовп, юрба. Супе солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях, в залізних касках (Олександр Довженко, I, 1958, 36); [Лубенко:] Отара ця беззбройна під Кодаком буде наголову розбита (Олександр Корнійчук, I, 1955, 223).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 802.

Коментарі (0)