в означеннях
Тлумачення, значення слова «отець»:

ОТЕ́ЦЬ, отця, діал. вітця.

1. діал., уроч. Батько. Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець; а пані, як мати — казала теля взяти (Номис, 1864, № 1215); Перед ним, на столику, лежить.. лист від вітця (Іван Франко, VIII, 1952, 122); Голобля.. завдавав болю Чумакові — що хочеш з цього Голоблі, коли він задля слівця не пожаліє й рідного отця? (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 70); І твій отець Гвинтівку взяв на плечі, І твій отець пішов в нічну пургу (Любов Забашта, Вибр., 1958, 34).

2. церк. Титул служителів культу, а також форма звертання до них. Як Сомко собі чоловік прямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу чи дві червоних на рясу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 57); Раїса навіть де в чому вплива на духовного отця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); [Єпископ:] Хрещеним батьком будеш ти. [Теофіл:] Так, отче (Леся Українка, II, 1951, 500).
 Отець небесний — бог. [Парвус:] Щось вони мудрують.., так мов не досить їм письма святого, слів господа Христа і заповітів отця небесного (Леся Українка, II, 1951, 408); Отці церкви; Святі отці: а) тлумачі християнського віровчення; б) (зневажл.) попи, церковники. У святих отців не знайдеш кінців (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 225).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 804.

Коментарі (0)