в означеннях
Тлумачення, значення слова «оточення»:

ОТО́ЧЕННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням оточити 1—3. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Юрій Яновський, II, 1958, 235); В'язням було невтямки, що цей дозвіл [приносити передачі] був результатом блискучих перемог Червоної Армії, яка успішно завершила оточення і розгром фашистських військ під Сталинградом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 151).

2. Становище, при якому хто-небудь перебуває, в кільці військ противника. Денисові стало точно відомо, хто з їхнього батальйону перебуває в оточенні (Олесь Гончар, III, 1959, 155); Маневруючи, радянські танкісти нищили ворожі машини, не давали їм можливості прорватись з оточення (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 45);
//  Війська противника, які охоплюють кільцем кого-небудь. Над самою кручею Дністровою кинулися козаки на поляків і прорвалися крізь їх оточення (Олександр Довженко, I, 1958, 275); Стало ясно — не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (Олесь Донченко, I, 1956, 53);
//  Умови життя, існування кого-, чого-небудь у чужому йому середовищі. Нове суспільство створювалось у країні, яка перебувала у ворожому оточенні (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 18).

3. Навколишня обстановка, яка оточує кого-небудь; середовище. Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село (Леся Українка, V, 1956, 416); Після спектаклів Сашенька і Микола, повні вражень від вистави і оточення, вертались щасливі додому (Володимир Гжицький, Всі. надії, 1963, 45); Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Некрасова, Толстого, Тургенева, Короленко, Щедріна (Максим Рильський, IX, 1962, 152);
//  Люди, які оточують кого-небудь. — Він народився і виріс схизматиком, але вже довгий час тяжився своїм оточенням і вірою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 103); Ганна.. навчилась керувати не тільки своїм чоловіком, але і його оточенням (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 10); М. Черпишевський та його оточення зустріли Шевченка як сподіваного й бажаного їхнього однодумця і соратника (Літературна Україна, 9.III 1964, 8).
 В оточенні кого — разом з ким-небудь, у супроводі когось. Мартин і козаки, що стояли осторонь помосту, в оточенні стольників, радісно усміхалися (Натан Рибак, Перепел. Рада, 1953, 271); На перервах Сашко гордо ходив довгим коридором в оточенні учнів (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 76).

4. Сукупність предметів, які оточують кого-, що-небудь. Сидить циган в яскравому оточенні мідяного посуду (Юрій Яновський, I, 1958, 581); В оточенні вічнозеленім Той скромний підноситься дім... Колись з однодумцями Ленін Стрічався в будиночку тім (Максим Рильський, III, 1961, 114); Лютий вітер.. пересилив гірське оточення, прорвався серед скель у затишну балку (Олесь Досвітній, Гюдле, 1961, 191); В оточенні старовинного парку є вузівське містечко.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 808.

Коментарі (0)