ОТОЛІ́ТИ, ів, мн. (одн. отоліт, у, чол.), анат. Тверді утворення в слухових пухирцях або в лабіринті у внутрішньому вусі, які є частиною органу рівноваги у людини і тварин. В організмі людини і тварини є орган, який зветься вестибулярним апаратом. Цей орган — порожнисте утворення внутрішнього вуха, заповнене драглистою масою та кристалами фосфорнокислого й вуглекислого кальцію — отолітами (в перекладі «вушними камінцями») (Наука і життя, 12, 1961, 12).