ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопілий 2. Господиня оторопіло позадкувала до дверей (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); Саїд Алі оторопіло сів (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 180).
ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопілий 2. Господиня оторопіло позадкувала до дверей (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 158); Саїд Алі оторопіло сів (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 180).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 807.