в означеннях
Тлумачення, значення слова «оторопілий»:

ОТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до оторопіти. Постукала [Ольга] в вікно. Вийшов засланий, трохи оторопілий чоловік (Яків Качура, II, 1958, 73); Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45).

2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Боярин оторопілими очима поглядав на натовп (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 222); Сигара заважала йому говорити і він злісно виплюнув її повз оторопілу пику старости (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 116); Він.. аж укляк од несподіванки, й обличчя його якийсь час скидалось на бліду й неживу маску, на якій застиг назавжди оторопілий вираз (Євген Гуцало, Передчуття.., 1971, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 807.

Коментарі (0)