в означеннях
Тлумачення, значення слова «отряха»:

ОТРЯ́ХА, и, чол. і жін., діал. Бешкетник, розбишака; зірвиголова. Під час навчання в школі зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (Степан Васильченко, I, 1959, 117); — А он бачиш отряху? — вказав Андріяка Яреськові на річку. Данько вже дивився на той бік. Дівчина на крижині! ..Мовби змагаючись з парубчаками в сміливості та відвазі, забралася з жердиною на крижану плаху (Олесь Гончар, II, 1959, 201); Обновку помічали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навіть такому отрясі, як я (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 812.

Коментарі (0)