в означеннях
Тлумачення, значення слова «отрок»:

О́ТРОК, а, чол.

1. заст. Хлопець-підліток. Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 223); — Отже, ти, отроче, на порозі мудрості... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 114).

2. іст. У стародавній Русі — князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник. Біля дверей княжого дому Семена Олусвича і Василя Гавриловича зустріли два отроки (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10); Роздуми його обриває оклик чатуючого коло дверей отрока. Він оповіщає князя про прихід нарочитих мужів (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 810.

Коментарі (0)