ОТРОКОВИ́ЦЯ, і, жін., заст. Дівчинка-підліток. І муз британських небилиці Тривожать сон отроковиці (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 73); Отроковиця білявенька, спітніла, розхристана, з кісками в усі боки, вела та й вела співака чубатого до Мономахового трону (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 540).