ОТРУ́ЮВАЧ, а, чол., рідко. Те саме, що отруйник. Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори з певністю, що вона потрапить гризунові в зуби (Олесь Донченко, I, 1956, 96).
ОТРУ́ЮВАЧ, а, чол., рідко. Те саме, що отруйник. Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори з певністю, що вона потрапить гризунові в зуби (Олесь Донченко, I, 1956, 96).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 812.