в означеннях
Тлумачення, значення слова «отрута»:

ОТРУ́ТА, и, жін.

1. Речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. — Отрута, отрута, — шептали молдувани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Патер спустив додолу очі, приховуючи радість: отрута почала впливати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 148); Бджолина отрута давно вже використовується в медицині для лікування багатьох хвороб (Наука і життя, 10, 1968, 36);  * Образно. Всіх вчарувало воно [щастя] навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце і починало горіти (Леся Українка, III, 1952, 550);  * У порівняннях. В же якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров (Михайло Стельмах, II, 1962, 300);
//  перен. Те, що нестримно вабить до себе. [Зінька:] Ох, Романе! отруто ж ти моя!.. ..Не зможу ж, не зможу відірвати тебе від серця!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем, недбайливим і тупим... Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим! (Максим Рильський, I, 1956, 177);
//  перен. Те, що згубно впливає на кого-, що-небудь, морально розкладає, розбещує когось. Мільйони екземплярів буржуазних газет розносять отруту обману всюди (Ленін, 32, 1973, 327); Софія читала і впивала в себе тонку отруту заздрощів та гіркого жалю (Леся Українка, III, 1952, 528); Не поможе і отрута хитрої неправди у брехливім лютім вої із-за океану (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 325).

2. перен. Злість, ненависть. — Походжай, доню, та насіннячко лузай! — промовила Прокоповичка ласкаво, але з отрутою в словах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 64); Хоч тряслися руки старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його отрута на папері зосталася (Панас Мирний, I, 1949, 386).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 811.

Коментарі (0)