ОТТАК, присл., заст. Отак. — Братова, серце! — було раджу їй, — зробімо так да оттак, то добре буде (Марко Вовчок, I, 1955, 5); Перед очима все щось миготить, колесує, привиджується... Цілу ніч оттак перебула я (Панас Мирний, I, 1954, 84); Усяке діло майстра слуха, — Оттак і загадка моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 219).