ОТТОМА́НИ, ів, мн. (одн. оттоман, а, чол.; оттоманка, и, жін.), іст. Те саме, що османи. А знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Максим Рильський, III, 1961, 241).
ОТТОМА́НИ, ів, мн. (одн. оттоман, а, чол.; оттоманка, и, жін.), іст. Те саме, що османи. А знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Максим Рильський, III, 1961, 241).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 813.