Словник української мови

ОТУДИ, присл., розм. Підсил. до туди; ось туди. — Он дивись, де святі ікони! Отуди кланяйся й хрестись! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9).
 Отуди к лихій годині (к бісу, до біса) — уживається при висловленні здивування, невдоволення, досади і т. ін. — Галя... — знову перехрестилася [Христя]: — повісилась... — Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Панас Мирний, I, 1949, 413); Ну, навчу вас, як належить пильнувати ліса... Ви не маєте вже ліса? Отуди до біса! (Леся Українка, I, 1951, 278); — Паровоз негодящий. — Отуди к бісу! — прогудів у тиші густий бас (Андрій Головко, II, 1957, 461).