в означеннях
Тлумачення, значення слова «отуманювати»:

ОТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТУМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.

1. тільки 3 ос. Те саме, що затуманювати 1.

2. перен. Притуплювати, затемнювати свідомість кому-небудь; дурити. [Орест:] Яке се буде життя! Подумай, Любо!.. [Любов:] Ти отуманюєш мене. Жити так трудно і страшно... (Леся Українка, II, 1951, 91); Не отуманять слова нас, Слова пусті з амвона. Єдиний знак трудящих мас — Се є прапор червоний! (Українські народні думи.., 1955, 449); [Анна:] Одурили мене, отуманили (Іван Франко, IX, 1952, 98);
//  Позбавляти можливості правильно сприймати, оцінювати дійсність. — Відки.. у того Коня така прихильність до чоловіка? — Блискучі шори, мабуть, отуманили його! — мовив Цап (Іван Франко, IV, 1950, 125).

3. перен. Викликати стан запаморочення; запаморочувати, п'янити. Сходила соком запашна суниця, задурливо пахтів явір над сагою, отуманювали рожеві трави (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 813.

Коментарі (0)