в означеннях
Тлумачення, значення слова «отупілий»:

ОТУПІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до отупіти. Вони стали на ґанку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на людських стражданнях тюремника (Михайло Стельмах, I, 1962, 452);
//  у знач. прикм. Отупілі солдафони, есесівці.. перестали набридати Дмитрові (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 62).

2. у знач. прикм. Який виражає тупість, отупіння. Від очей Таубенфельда не сховались загнані, отупілі очі [людей], зігнуті в нелюдській втомі спини, кволі помахи лопат (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 813.

Коментарі (0)