ОТУТ 1 присл., розм. Підсил. до тут; ось тут. Я отутечки родилась, Тут і виростала, Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю (Тарас Шевченко, I, 1963, 291); Отут, на узбережжі Рони, Тебе вітає, Авіньйоне, Старий закоханий юнак (Максим Рильський, III, 1961, 257); — Не хочемо, пане, ні вашого лісу, ні вашої помочі. Вона ще й досі сидить отут у печінках, — строго глянув на пана Демид Ґонтар (Михайло Стельмах, I, 1962, 356).
ОТУТ 2 част. підсил. Уживаються при конкретизації характеру протікання дії. — Мені уліво трішки взять — і якраз доріжкою до млина дійти, а я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 814.