ОТИРЛУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., рідко.
1. Зупинити, поставити отару, череду на відпочинок.
2. Витовкти, витоптати під час стоянки (про отару, череду). Тільки та могила марно занепала, Бо її отара вже отирлувала (Іван Манжура, Тв., 1955, 110).
ОТИРЛУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., рідко.
1. Зупинити, поставити отару, череду на відпочинок.
2. Витовкти, витоптати під час стоянки (про отару, череду). Тільки та могила марно занепала, Бо її отара вже отирлувала (Іван Манжура, Тв., 1955, 110).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 805.