в означеннях
Тлумачення, значення слова «отже»:

ОТЖЕ 1, част. підсил.

1. Уживаються на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один.. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] ... Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Леся Українка, II, 1951, 373);
//  Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні от і. Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 7); Зачинили [Кармелюка] у кам'яну.. темницю. Багаті кричали: — Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати. Кармелюкові! (Марко Вовчок, I, 1955, 362).

2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь. — То отже слухай, Христино батьківно, — жартує панич, — Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися... (Панас Мирний, III, 1954, 154); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Леся Українка, III, 1952, 238).

3. Уживається в значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином. У Джаншемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 165); Так от і зором не всюди кольори ми виявить можем. Отже, висновуймо, єсть і не торкані барвою речі, Як і позбавлені звуку, позбавлені пахощів власних (Микола Зеров, Вибр., 1966, 183); Року 1859 в Лейпцігу.. вийшла книжечка під заголовком: «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко». Отже — зовсім не нова думка, що Пушкін і Шевченко ішли в одному річищі! (Максим Рильський, X, 1962, 43).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 804.

Коментарі (0)

ОТЖЕ 2, спол.

1. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те. Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 339); Оця молодиця жила найближче, отже, цілком природно, що її цікавість була найпекучіша (Гнат Хоткевич, II, 1966, 254); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку.., отже обминути повстанську свою столицю було неможливо (Олесь Гончар, II, 1959, 85).

2. рідко. Уживається при вираженні заперечення, протиставлення у знач. але, проте. Кажуть, що з лиха вмреш, — отже, ні! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 34); — Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); Він хитнувся, трохи не впав, отже встояв і наче бадьоріше підійшов до полу, де лежала мертва Хівря (Панас Мирний, IV, 1955, 229).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 805.

Коментарі (0)