О́ЖОГ, О́ЖУГ, а, чол., розм. Палиця, якою перемішують жар, паливо. — То я тебе [кота] звідтам дістану, — вередував Яким і став ожогом мірити просто в котячий лоб (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 7); Ожугом зветься.. держално.. або й просто палиця, коли ними перемішують огонь і вони обпалились на кінці (Номис, 1864, № 6558).