ОЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
озолотити. Вранці озолочена сонцем відмолоджена природа
запишалася сліпучо-зеленими хвилястими просторами
ставківських бурякових плантацій (Яків Качура, Вибр., 1947,
54);
// у знач. прикм. Марино простосерда! Нащо ти Із
рідних лук рокована піти До панських озолочених покоїв?
(Максим Рильський, II, 1956, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 657.