ОЗУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до озути. Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Він спочатку, позіхаючи, дивиться на небо, а потім гримить озутими на босу ногу чобітьми до дітей (Михайло Стельмах, I, 1962, 70).