в означеннях
Тлумачення, значення слова «п'яніти»:

П'ЯНІ́ТИ, ію, ієш, недок. Приходити в стан сп'яніння. [Круста (п'яніючи):] Егеж, еге... Катон Молодший є... колишній Рим... республіка... (Леся Українка, II, 1951, 395); — Ось тепер, після самогону, можна й вина, можна й пива спробувати. Пробували і п'яніли ще дужче (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 44);
//  перен. Приходити у стан, схожий на сп'яніння. Народ п'янів од запаху крові, хрипіння смерті, порохового диму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); Навесні свіжа рілля має свій чудодійний запах, від якого селянин п'яніє (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 6);
//  перен. Збуджуватися, відчувати захоплення. Людина, як раніш, од власних сил п'яніє; Нестримна, як була у давню давнину (Микола Зеров, Вибр., 1966, 474); П'яніли дівчата, на нього поглянувши, хоч він і не дивився на них (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 418.

Коментарі (0)