П'ЯНИЙ, а, е.
1. Який перебуває у стані сп'яніння;
нетверезий. Скільки води не пий, а п'яним не будеш
(Номис, 1864, № 11541); Раз П'яний Хрім схотів
Переплигнути рів! Упав, і хоть не вбився, А все — калікою
протверезився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 138); Мемет був
п'яний. Він хитався на кривих ногах і вимахував руками,
його рухи були безглуздими й зайвими (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
401); Він понабивав чарки. Дістав іще з шухляди
третю — для Ївги Семенівни. Але вона відмовилась. — Я
вже дві чарочки наливки випила. Я вже й так п'яна
(Андрій Головко, II, 1957, 558); * Образно. Кати знущаються
над нами, А правда наша п'яна спить (Тарас Шевченко, I, 1963,
323); Ліс очерету хилиться п'яний, Дивиться мрійно
у воду (Максим Рильський, I, 1960, 113);
// у знач. ім. п'яний,
ного, чол.; п'яна, ної, жін. Той, хто перебуває у стані
сп'яніння. П'яний — як дурний (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
209); — Що за диво в тім, Що в Василя все погоріло,
А в тебе ногу ізломило! Погано п'яному і поночі, й з
вогнем! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 34); — Що п'яному
дивуватись, — втомлено одказав Остап. — Ого, п'яному! Що
в тверезого на умі, те у п'яного на язиці, — не вгавав
Гулька (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 138);
// перен. Який перебуває у стані, схожому на
сп'яніння. Я від туги зробивсь п'яний, хитаюсь (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 207); Жрецький озброєний відділ.. забаву
справляє: Кров'ю пролитою п'яні, танцюють вони (Микола Зеров,
Вибр., 1966, 177); Дівчина, від щастя й туги п'яна,
Виглядає хлопця край села (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця,
1958, 68).
Як (мов, наче і т. ін.) п'яний: а) (хто) хтось
перебуває у стані, схожому на сп'яніння. [Маруся:]
Чи ти знаєш, Марто, що я сеї ночі й очей не закривала?
З самого досвітку ходжу та плутаюсь, як п'яна (Степан Васильченко,
III, 1960, 82); Мчить Андрій, мов п'яний, у посвисті
куль, у шабельному блиску (Олександр Довженко, I, 1958, 241); б) (що)
щось хитається, хилиться набік, падає. Писав [Йосип] —
куди краще від самого дяка, у того літери мов п'яні,
то сюди, то туди порозхилялися (Панас Мирний, IV, 1955,
35); Весна, весна. Сади мов п'яні, хитає вітер дерева
(Володимир Сосюра, II, 1958, 319).
♦ П'яний у (в) дим (як земля, як ніч і т. ін.) —
зовсім сп'янілий. Горобець хромовими чобітьми
вибивав польку — п'яний в дим (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 18);
[Феська:] Питаюся їх, де мій чоловік, а вони
сміються. Виджу я, п'яні.., як ніч (Іван Франко, IX, 1952, 391).
2. Який буває у сп'янілої, нетверезої людини або
людини, що перебуває у стані, схожому на сп'яніння.
Вона була вже п'яненька, і п'яні сльози текли по
жалібно скривленому зморщеному обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
46); Підходжу до вікна... Обгортає зелена, п'яна лінь
(Степан Васильченко, II, 1959, 87); З-за рогу несподівано залунав чийсь
хрипкий п'яний бас (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59);
П'яними від щастя очима Микола глянув у Надине
обличчя (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 77);
// Який свідчить
про стан сп'яніння (перев. багатьох людей). Урочистий
спів дивно лунав серед п'яних викриків, гармидеру та
брязкоту (Леся Українка, III, 1952, 561); Після куті і вечері
в незвично чистій і добре провітреній казармі не було
ані п'яних пісень, ані лайки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
198); П'яний гамір та зойкіт бурхав у парку цілісіньку
ніч (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 48);
// Пов'язаний з
надмірним уживанням спиртних напоїв. Сухенький та не дуже
чепурно наряджений панок стояв проти халабуди і
дивився на п'яне гульбище (Панас Мирний, III, 1954, 264);
Говорилось стисло в ньому [дописі] про життя в глухій
Обухівці.. Про п'янство голови й про п'яний розгул
(Андрій Головко, II, 1957, 125).
♦ З п'яних очей див. око; Під п'яну руку (руч) —
у стані сп'яніння. Дружину він бив.. під п'яну руку
і без злості (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952,
303); Або плаче [мати] мовчки, або докоря [батькові]:
нащо п'єш.. Давав він їй доброго прочухана, як під
п'яну руч (Борис Грінченко, I, 1963, 334).
3. Який викликає сп'яніння; хмільний, п'янкий.
Гультяї, свавольники, дармоїди, вони [шляхта] іноді
зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше
викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний, II, 1954, 89);
Зародивсь і п'яний плід В ароматному віночку: На лозі
буяє цвіт (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 59); Він почував, як
прокидається в ньому давній митець-музикант, і якась
дитяча радість, як п'яне зілля,.. полоскала серце (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 296);
// перен. Який викликає стан,
схожий на сп'яніння. По землі розливалось тепло і
наливало Василинину душу молодими першими любощами,
як п'яними пахощами васильків та м'яти (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 36); Південь почувався в бадьорому й п'яному
подихові вулиць (Юрій Яновський, II, 1958, 119); П'яний
запах відталої землі налився в кімнату (Максим Горький,
Дитинство, 1947, 168).
♦ П'яний хліб — зерно, просочене отруйними
речовинами — продуктами життєдіяльності особливих
грибків; його споживання спричиняє отруєння, подібне
до сп'яніння.