в означеннях
Тлумачення, значення слова «п'яний»:

П'ЯНИЙ, а, е.

1. Який перебуває у стані сп'яніння; нетверезий. Скільки води не пий, а п'яним не будеш (Номис, 1864, № 11541); Раз П'яний Хрім схотів Переплигнути рів! Упав, і хоть не вбився, А все — калікою протверезився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 138); Мемет був п'яний. Він хитався на кривих ногах і вимахував руками, його рухи були безглуздими й зайвими (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); Він понабивав чарки. Дістав іще з шухляди третю — для Ївги Семенівни. Але вона відмовилась. — Я вже дві чарочки наливки випила. Я вже й так п'яна (Андрій Головко, II, 1957, 558);  * Образно. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить (Тарас Шевченко, I, 1963, 323); Ліс очерету хилиться п'яний, Дивиться мрійно у воду (Максим Рильський, I, 1960, 113);
//  у знач. ім. п'яний, ного, чол.; п'яна, ної, жін. Той, хто перебуває у стані сп'яніння. П'яний — як дурний (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 209); — Що за диво в тім, Що в Василя все погоріло, А в тебе ногу ізломило! Погано п'яному і поночі, й з вогнем! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 34); — Що п'яному дивуватись, — втомлено одказав Остап. — Ого, п'яному! Що в тверезого на умі, те у п'яного на язиці, — не вгавав Гулька (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 138);
//  перен. Який перебуває у стані, схожому на сп'яніння. Я від туги зробивсь п'яний, хитаюсь (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 207); Жрецький озброєний відділ.. забаву справляє: Кров'ю пролитою п'яні, танцюють вони (Микола Зеров, Вибр., 1966, 177); Дівчина, від щастя й туги п'яна, Виглядає хлопця край села (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 68).
 Як (мов, наче і т. ін.) п'яний: а) (хто) хтось перебуває у стані, схожому на сп'яніння. [Маруся:] Чи ти знаєш, Марто, що я сеї ночі й очей не закривала? З самого досвітку ходжу та плутаюсь, як п'яна (Степан Васильченко, III, 1960, 82); Мчить Андрій, мов п'яний, у посвисті куль, у шабельному блиску (Олександр Довженко, I, 1958, 241); б) (що) щось хитається, хилиться набік, падає. Писав [Йосип] — куди краще від самого дяка, у того літери мов п'яні, то сюди, то туди порозхилялися (Панас Мирний, IV, 1955, 35); Весна, весна. Сади мов п'яні, хитає вітер дерева (Володимир Сосюра, II, 1958, 319).
П'яний у (в) дим (як земля, як ніч і т. ін.) — зовсім сп'янілий. Горобець хромовими чобітьми вибивав польку — п'яний в дим (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 18); [Феська:] Питаюся їх, де мій чоловік, а вони сміються. Виджу я, п'яні.., як ніч (Іван Франко, IX, 1952, 391).

2. Який буває у сп'янілої, нетверезої людини або людини, що перебуває у стані, схожому на сп'яніння. Вона була вже п'яненька, і п'яні сльози текли по жалібно скривленому зморщеному обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 46); Підходжу до вікна... Обгортає зелена, п'яна лінь (Степан Васильченко, II, 1959, 87); З-за рогу несподівано залунав чийсь хрипкий п'яний бас (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59); П'яними від щастя очима Микола глянув у Надине обличчя (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 77);
//  Який свідчить про стан сп'яніння (перев. багатьох людей). Урочистий спів дивно лунав серед п'яних викриків, гармидеру та брязкоту (Леся Українка, III, 1952, 561); Після куті і вечері в незвично чистій і добре провітреній казармі не було ані п'яних пісень, ані лайки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 198); П'яний гамір та зойкіт бурхав у парку цілісіньку ніч (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 48);
//  Пов'язаний з надмірним уживанням спиртних напоїв. Сухенький та не дуже чепурно наряджений панок стояв проти халабуди і дивився на п'яне гульбище (Панас Мирний, III, 1954, 264); Говорилось стисло в ньому [дописі] про життя в глухій Обухівці.. Про п'янство голови й про п'яний розгул (Андрій Головко, II, 1957, 125).
З п'яних очей див. око; Під п'яну руку (руч) — у стані сп'яніння. Дружину він бив.. під п'яну руку і без злості (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 303); Або плаче [мати] мовчки, або докоря [батькові]: нащо п'єш.. Давав він їй доброго прочухана, як під п'яну руч (Борис Грінченко, I, 1963, 334).

3. Який викликає сп'яніння; хмільний, п'янкий. Гультяї, свавольники, дармоїди, вони [шляхта] іноді зраджували пана, перебігали до другого, котрий більше викочував їм п'яного трунку (Панас Мирний, II, 1954, 89); Зародивсь і п'яний плід В ароматному віночку: На лозі буяє цвіт (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 59); Він почував, як прокидається в ньому давній митець-музикант, і якась дитяча радість, як п'яне зілля,.. полоскала серце (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 296);
//  перен. Який викликає стан, схожий на сп'яніння. По землі розливалось тепло і наливало Василинину душу молодими першими любощами, як п'яними пахощами васильків та м'яти (Нечуй-Левицький, II, 1956, 36); Південь почувався в бадьорому й п'яному подихові вулиць (Юрій Яновський, II, 1958, 119); П'яний запах відталої землі налився в кімнату (Максим Горький, Дитинство, 1947, 168).
П'яний хліб — зерно, просочене отруйними речовинами — продуктами життєдіяльності особливих грибків; його споживання спричиняє отруєння, подібне до сп'яніння.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 417.

Коментарі (0)