П'ЯТЬ, ти і тьох, числ. кільк.
1. Назва числа 5 та
його цифрового позначення. Виявляється, що проста
цифра п'ять тюремною мовою означала: сьогодні п'ятьох
узяли на розстріл (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 98);
// кого, чого.
Кількість із 5 одиниць. На й моїх п'ять грошей до
складки, щоб було десять (Номис, 1864, № 6436); — Не гавкав
ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості
панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (Гулак-Артемовський,
Байки.., 1958, 54); Гордій Раденко п'ятьох років
зоставсь од батька (Борис Грінченко, II, 1963, 10); В нову хату привів
[Данило] молоду дружину, чорнооку Наталку, і
викохали вони п'ять синів, як п'ять орлів (Михайло Стельмах, I, 1962,
367)..
♦ Без п'яти хвилин — майже. — Ти, Марі, не
знаєш, у кого ми живемо. Та він же без п'яти хвилин
більшовик (Андрій Головко, II, 1957, 484); Затвердити, як свої
п'ять пальців див. затвердити; Знати, як свої (своїх)
п'ять пальців див. знати; Ні в п'ять ні в дев'ять (в
десять) — розгублено, в нерішучості. Доктор стояв, як
то кажуть, ні в п'ять ні в дев'ять (Іван Франко, II, 1950, 337);
Пани регочуться, мужики поставали, ні в п'ять ні в
десять. Вони поспускали голови і не знають, що діяти
(Василь Стефаник, I, 1949, 168).
2. у знач. ім. Те саме, що п'ятірка 2. Одержати на іспиті п'ять.
3. у знач. ім., фам. Рука людини (при рукостисканні). — Ну, давай п'ять, — Шумаков потиснув йому руку (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 406).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 424.