ПА́ЧКА, и, жін.
1. Купка однорідних складених або
зв'язаних предметів. — О-ох! — ..зітхнув Макар
Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 163); Він з усмішечкою витягнув з
кишені перев'язану мотузочком пачку грошей (Михайло Стельмах,
II, 1962, 37);
// Невеликий пакет чого-небудь
упакованого, складеного разом. Викрадав [Славко] гроші
від батька й сам купував ті пачки [тютюну], що
виходили йому на звиш купованих матір'ю (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 245); Начміліції запросив [Давида] сісти на
стільці навпроти нього й курити — підсунув навіть
пачку цигарок (Андрій Головко, II, 1957, 163).
2. Паперова коробка для упаковування чого-небудь. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 71).
3. гірн. Частина пласта, що відділяється від решти товщі корисної копалини прошарком породи і відрізняється від неї якістю. Струг виймав вугілля смужками завтовшки від 5 до 15 сантиметрів, а верхня пачка пласта відвалюється сама великими кусками (Наука і життя, 1, 1963, 14).
4. У класичному балеті — жіночий костюм у вигляді коротких накрохмалених спідничок з прозорої матерії, зшитих разом.
5. у знач. присл., розм. пачками. Групами, партіями, не поодинці. З вірша 1915 року «Ридання» ми можемо бачити, як страждала душа в поета [Мажита Гафурі], коли царський уряд почав пачками розстрілювати братерський башкирам казахський народ (Павло Тичина, III, 1957, 234); Поранені наповнили все місто. Вони вихилялися пачками з відчинених вікон всіх великих будинків, перетворених на госпіталі (Олександр Довженко, I, 1958, 15).