ПА́ЦЯ, і, жін.
1. дит. Порося; свиня. — Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (Степан Васильченко, II, 1959, 350); — Пацю, пацю… Вилазь уже, — вговоряв Минка свиню, а сама тихо плаче (Григорій Косинка, Новели, 1962, 126).
2. розм. У копитних тварин — кістка надкопитного
суглоба;
// Така кістка, що використовується для гри.
— Доки в паці будеш грати? З дівками день і ніч ганяти
I красти голубів у всіх? (Іван Котляревський, I, 1952, 210).