ПАДАТИ, аю, аєш, недок.
1. Переміщатися,
валитися, спрямовуватися і т. ін. зверху вниз під дією власної
ваги. Слуха [Малайка], як стиха лущиться зерно з
перестиглого колоса, м'яко пада на землю (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 62); Листя падає огненними метеликами, і чути
звук кожної шпильки з сосни (Юрій Яновський, II, 1958, 124);
— У нас оце якраз яблука падають... Вийдеш, на
світанку, а вони — бух, бух (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 349);
//
Випадати (про сніг, дощ і т. ін.). Пада сніг, степи вкриває;
Хуга б'є в моє вікно (Павло Грабовський, I, 1959, 131); А потім сонце
відсунуло тіні ночі, дощ перестав падати (Натан Рибак, Що
сталося.., 1947, 66); На вулиці нікого не було, бо падала
мжичка (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 18);
// Текти,
спадати зверху вниз (про води потоку, річки і т. ін.). Вода
ллється на колеса зверху, обливав їх білою піною і
падає довгими пасмами в глибоку долину (Нечуй-Левицький, II,
1956, 28); Цей ручай гомінкий — в долині внизу ставав
справжньою річкою, що бігла по камінцях, падала
водоспадами і ніколи не вгавала (Юрій Яновський, II, 1958, 102);
// Виділятися з атмосфери; осідати (про туман, росу
і т. ін.). — Коли вже на цвіт падає погожа роса, я до
схід сонця буджу бджолу на роботу (Михайло Стельмах, II,
1962, 79); * У порівняннях. — Я до тебе літатиму З хмари
на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою;
Опівночі падатиму Рясною росою (Тарас Шевченко, I, 1963, 238);
// Заходити, сідати (про сонце). Вечір тихий; сонечко за
гору пада, блищить вода (Марко Вовчок, I, 1955, 181); Там
десь уже низько падало сонце (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 13).
♦ Падати з неба — несподівано з'являтися,
раптово відбуватися. Революція ніколи не падає з неба
цілком готовою (Ленін, 27, 1972, 118); Серце падає чиє —
хто-небудь відчуває хвилювання від захоплення,
переляку, тривоги і т. ін. Я прислухавсь. Найменший
шелест або стук — і моє серце падає і завмирає (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 414).
2. Валитися на землю, втрачаючи рівновагу, опору
в основі, в ногах. Статуя хитається і враз із
п'єдесталом падає додолу (Леся Українка, II, 1951, 324); З хмар
починали бити блискавки, — вціляли то в одно, то в
друге дерево, що з великим гуком, ніби прощаючись із
життям, падали, валились на землю (Семен Скляренко, Святослав,
1959, 14); Він хапається руками за сосну, але
втриматися не може і падає обличчям у сніг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
198);
// Швидко опускатися, сідаючи, лягаючи і т. ін.
Анна падає в знесиллі на широкий ослін в альтанці
(Леся Українка, III, 1952, 357); Доря не хтів вставати.
Витріщав очі, налякані світлом, і падав знов на подушку
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 373); Управитель поспішає до коня,
стромляє ногу в стремено і некрасиво, по-бабськи, падав
на сідло (Михайло Стельмах, I, 1962, 90); Восени прилітають
невідомі птиці, 3 дивним криком падають на ріку
(Максим Рильський, II, 1960, 159);
// Валитися, руйнуючись.
Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали-падали,
димарі наполовину стриміли (Панас Мирний, IV, 1955, 16);
Стеля падала, і по стінах текло... (Олесь Гончар, III, 1959,
204);
Падати в обійми кому — кидатися комусь на груди,
щоб обійнятися. Кидається [Річард] до дверей,
стрівається з Джонатаном, вони падають один одному в обійми
(Леся Українка, III, 1952, 103); Розмахнув [Віталик] руки,
і вона просто в обійми падає йому (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 160).
♦ [Мало не] падати зі сміху (від реготу) — сміятися
до нестями, до знемоги, реготати, згинаючись до землі.
Вона якраз відхилялася, а він потрапляв у драбину,
що аж відголос ішов, а всі падали зі сміху (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 116); Легко одводячи рукою настовбурченого
багнета вбік, я кричу йому в обличчя: — Ти чув? У
Німеччині — ре-во-лю-ція!.. — і сам мало не падаю від реготу
(Петро Колесник, На фронті... 1959, 134); Падати в ноги (до ніг)
кому; Падати на коліна (навколішки, ниць) перед
ким і без додатка: а) дуже просити про щось, стаючи
на коліна, низько вклоняючись і т. ін. Починаючи
з середини тижня, ходили по вулицях молоді з
розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); б) виявляти до кого-небудь
сильне почуття вдячності, почувати трепет перед
кимось і т. ін. — Та ти мені в ноги падай за те, що я
твого вишкребка весь вік годую (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 255);
в) принижуючись, просити пощади, помилування.
— Курило не з тих, що падають на коліна. Степан
Курило — герой! (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 175);
Вдихну у груди пломінь блискавиць — Щоб перед
ворогом не падать ниць (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 231);
Падати з ніг: а) те саме, що Валитися з ніг (див.
валитися). Зморишся весь, аж повіки злипаються, Трохи не
падаєш з ніг (Павло Грабовський, I, 1959, 491); б) дуже старатися,
інтенсивно працюючи, вкладаючи багато сил. Вона
з ніг падала, щоб причепурити, наскільки можна, ще
не добудовану хату (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965,
285); [Так і] падати коло кого — чого, рідше за ким —
чим: а) доглядати кого-, що-небудь, турбуватися про
когось, щось. А коло дитини Так і пада [Наймичка],
ніби мати (Тарас Шевченко, I, 1963, 313); Давно вже він не
робив нічого: не здолав. Падала коло всього сама
Маруся (Марко Вовчок, I, 1955, 257); — Пас, пас ціле боже
літо, падав за скотиною (Григорій Косинка, Новели, 1962, 71); б)
упадати за ким-небудь, запобігати ласки в когось. А
вже Парасці — скажи вона слово — він і в огонь піде!
так і пада коло неї, здалека побачить — шапку
здіймав, здоровкається (Панас Мирний, IV, 1955, 36); Ластівкою
падала коло мене дівчина… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140).
3. Схилятися вниз, опускатися. Похнюплена голова
його зів'яло падає на груди (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 133);
Руки падають, і він мовчить, безсилий (Максим Рильський,
II, 1960, 61); [Шабанов:] Шлагбаум падає...
Дивлюсь — вагонами вже наших родичів антихристи везуть
на захід, з дітьми й старими!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 108);
// Звисати, спадати (перев. про волосся). Сидить
дитина — бліде-бліде личко і чорно-русе волосся аж поза
сухенькі плечечки [плечики] пада (Марко Вовчок, I, 1955, 386);
На голову Франка накинула хустку, що з-під неї падали
дві довгі коси, перев'язані червоними стрічками (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 27); З-під шапки чорний чуб падає
на веселі очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 359);
// перен.
Опускатися круто, уступами. Від клуні стежка круто падає в
яр з холодною джерельною водою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6);
// перен. Знижуватися (про течію, рівень води у
водоймищах). Дніпро падає на протязі між гирлом
Прип'яті і Кременчуком майже на 30 м (Геологія України, 1959,
369).
4. перен. Доходити, долітати, доноситися, ставати
чутним (про голос, звуки, пісні і т. ін.). З туману,
як з хмари, плив голос і падав між люди (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 72); Пісня вже падала біля мене — про удівоньку,
що пшениченьку сіє (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 3).
♦ Падати в душу (серце) — справляючи глибоке враження,
надовго запам'ятовуватися. Слова його лились,
текли І в серце падали (Тарас Шевченко, II, 1953, 102); — Вчіться,
любіть свою школу, своє село свою Батьківщину, — падали
слова старої вчительки в дитячі душі (Микола Зарудний, Світло,
1961, 30).
5. Розповсюджуючись десь, по якій-небудь поверхні,
покривати її собою (про світло, тінь і т. ін.). Світлий
промінь пада В садову гущінь (Павло Грабовський, I, 1959, 192);
З відчинених дверей на подвір'я падало світло (Ігор Муратов,
Буковинська повість, 1959, 19); На стіни падала ряба тінь
від кущів бузку (Петро Панч, Ерік.., 1950, 121); Чудесне буває
море влітку, коли сонце падає безконечною дорогою на
хвилі (Юрій Яновський, V, 1959, 122);
// Звертатися в
чий-небудь бік, спрямовуватися на щось (про погляд, очі
і т. ін.). Погляд її падає на Гелену, немов пронизує
її і немов бачить крізь неї (Леся Українка, II, 1951, 248);
Його очі все падали на те місце, де колись-то бачив чорну
даму, але її не було там (Іван Франко, VII, 1951, 257);
// перен.
Встановлюватися, наставати (про ніч, вечір і т. ін.).
Коли падала ніч і все сліпила, тінями блукали
[повстанці] по лісу, по березі річки, по вгородах, жадно
шукаючи зустрічей... (Андрій Головко, I, 1957, 76); У трави
тихо вечір падав (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 297);
// на кого,
перен. Поширюватися на кого-небудь; стосуватися
когось. — Не забувся, але, поміркуй, хто підказав мені,
коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе,
а я наче й збоку собі стою... (Михайло Стельмах, I, 1962, 544).
6. Ставати меншим, знижуватися (про те, що
вимірюється, обліковується). На мої плечі скочується ще
й нова турбота. Падає видобуток вольфраму (Юрій Мушкетик,
Серце.., 1962, 240); Був [Дорош] зайнятий своїми
думками: надої падають, кормів не вистачає (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 134); — На всі наші товари, окрім щетини, падає
ціпа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 44);
// Вказувати на
пониження тиску (про барометр, манометр і т. ін.). Коли
барометр падає, море штормує, багато подій приходить
таких, що дивно стає, де вони могли взятися (Юрій Яновський,
II, 1958, 59).
7. перен. Втрачатися або зменшуватися (про віру,
надію, сили і т. ін.). Душа розпливається, Падають сили
(Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 54); Не злюбив Василь дворових
більш ніж Йосипенка. Гірко йому було у ті часи. Віра
в добро людське мерхла, падала у його (Панас Мирний, IV,
1955, 170); Надія падає, як в морі день (Юрій Яновський, V,
1959, 60).
♦ Падати духом див. дух.
8. Діставатися кому-небудь, припадати на когось
(про те, що можна порахувати). Найбільше голосів
падало на.. дотеперішнього війта (Іван Франко, VIII, 1952, 16);
// Приходитися, випадати на чию-небудь долю. На
підставі формального акту, все, що мав Гордій,
припадало Ганні. На неї падала повинність упорядкувати
справу (Борис Грінченко, II, 1963, 159); — Дитина й задихнулася.
У матері на руках. Мати плаче. «Чи багато на
людину може падати?» — думає директор, простуючи до
контори (Юрій Яновський, II, 1958, 60); Зося Романовська
зразу ж по благанні дзвона збагнула, яке горе падає на
неї з цими притихлими мідними звуками (Михайло Стельмах, I,
1962, 642).
♦ Падати на голову чию — обрушуватися,
звалюватися на кого-небудь внаслідок важких обставин. Та
не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм
трудівникам. Важкі випробування падали на їх голови
одне за одним (Олександр Довженко, I, 1958, 424).
9. Гинути в бою, поєдинку. О, не даремно, ні, в
степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати...
(Володимир Сосюра, I, 1957, 54);
// Бути захопленим військом
противника (про місто, населений пункт, укріплення і т. ін.).
Незабаром вийшли [війська 2-го Українського фронту]
до міста Васлуй і, оволодівши ним, швидко просувались
на південь. Падали одне за одним міста Роман, Бакеу,
Бирлад, Хуші (Олесь Гончар, III, 1959, 67);
// Переставати
діяти, скасовуватися (про політичний лад, уряд і т. ін.).
10. Випадати, вивалюватися (про зуби, волосся і т. ін.). Зуби у дитини падають.
11. Переставати існувати, гинути (про тварин); дохнути. Трофейні важкі битюги й красиві чистокровні рисаки спадали в тілі за кілька важких переходів, виснажувались на очах і падали в горах на кожнім кілометрі (Олесь Гончар, III, 1959, 88); — Я ще не дуже роздивився, але мені ясно й так, чого зимою падали телята. Тому, що в приміщеннях було холодно і молодняк випоювався водою, а не молоком... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 120).
12. перен. Опускатися морально; втрачати значення, авторитет або потрапляти у становище, яке заслуговує осуду. Ніколи європейський Захід не падав так низько в особі найпідліших представників, але ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у світовій війні незмірна радянська душа (Олександр Довженко, I, 1958, 356).
13. Приходитися на який-небудь склад (про
наголос). Наголос падає на другий склад.
♦ Падати в око — те саме, що Впадати в око (в очі,
у вічі) (див. впадати 1). Байдуже ніхто не міг пройти
повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб'яга (Костянтин Гордієнко,
II, 1959, 185).