Словник української мови

ПА́КОСТЬ, ПА́КІСТЬ, кості, жін., розм. Те саме, що капость. Мені за сей час нічого веселого не трапилось,.. а була, окрім туги, ще одна колосальна пакость з боку одних.. людей (Леся Українка, V, 1956, 209); [Степан:] Чим скоріш він упаде, тим менше пакості. Скільки моїх день [днів] пішло марно через.. Чопорія, і скільки я наневолився (Марко Кропивницький, V, 1959, 154); Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку (Олекса Стороженко, I, 1957, 60); — Є, бачиш, такі, що нишком служать в поліції і навмисне пхають несвідомим у руки різні пакості, щоб виявляти скрізь чесних людей і заганяти в тюрми (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 363).
 Робити (зробити, чинити, вчинити і т. ін.) пакость (пакість) — робити шкоду, завдавати прикрощів. — Я не думаю, щоб вони зробили тобі якусь пакость, — сказав архітектор (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 226); — А в воді живе водяник — цей у зелений кушир уплутаний, пакості чинить, греблі рве... (Борис Грінченко, II, 1963, 331); [Юлія:] А я й не знала, що вам наше сусідство таку пакість чинило (Іван Франко, IX, 1952, 167).