ПА́КОСТИТИ, кощу, костиш, недок., розм.
1. перех.
Робити брудним, нечистим, засміченим і т. ін.
* Образно. Морок — то ворог світовий. Серед нього заводилась
тілько нечисть усяка, що пакостила й землю родючу,
і людей, пригнічених темнотою (Панас Мирний, IV, 1955, 326).
♦ Пакостити руки див. рука.
2. неперех., кому і без додатка. Те саме, що капостити. Усі були переконані, що Гринько пакоститиме по смерті далі. Не тільки спровадить тучу на село, але ще й налякає не одну хрещену душу вночі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 379); Пакостить старий Гриник свому кумові (Степан Ковалів, Тв., 1958, 363).