в означеннях
Тлумачення, значення слова «палений»:

ПА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. тільки палений. Дієпр. пас. мин. ч. до палити 1. Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 3); Ра-Менеїс будувала собі піраміду в пустині, — Більше лягло там людей, ніж каміння, паленого сонцем (Леся Українка, I, 1951, 423); Бреде [гуменний], змучений, палений спрагою (Олесь Гончар, Новели, 1954, 20); Він усе ще важко дихав, палений гарячкою і сердитістю на всіх людей (Іван Франко, VIII, 1952, 414);
//  палено, безос. присудк. сл. Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено,.. І топтано, і палено (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 132); Палено і орано Землю — рідну сторону, Та земля лишилась молода (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 59); При кінці листопада сильно вже зимно, а в моїй [моєму] класі не палено (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 324).

2. у знач. прикм. Який горів (у 1 знач.); горілий. 3 димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 54); Од хліва тхнуло паленою шерстю (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 130); Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, він свердлив у носі і сльозив очі (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 5);
//  у знач. ім. пилене, ного, сер. Те, що виділяє запах згару. Ранок був темний-димний і туманний. Страшно пахло горілим і паленим (Юрій Смолич, II, 1958, 39).

3. у знач. прикм. Підданий обпалюванню, прожарюванню, звичайно з метою одержання певних якостей. Вилиті з паленого сахару два герби, дворянський і земський, красувалися зверху (Панас Мирний, III, 1954, 288); Була та яма метрів два завдовжки, метра півтора завширшки і обкладена всередині паленою цеглою (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 15); Огей зосереджено міркує, втопивши погляд в голубий порох паленого сланцю (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 273).
 Палена горілка, діал. — те саме, що паленка. Він кликав бурю, щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); Палене вапно (див. вапно).

4. у знач. прикм. Дуже гарячий. Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах, і тільки вона, жилава акація.. веселить людський зір по присиваських убогих селах (Олесь Гончар, II, 1959, 278);
//  перен. Який розгнівався, розсердився. Хівря, запримітивши, що Грицько палений, мерщій висунула борщ з печі і постановила коло його (Панас Мирний, III, 1954, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 23.

Коментарі (0)