Словник української мови

ПАЛІ́ЧЧЯ, я, сер. 1. Збірн. до палиця 1. Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись... Дражнили Совою (Тарас Шевченко, I, 1963, 233); — А для сумних пісень вирізую паліччя восени — з калини... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 188);
//  Сухе гілля; хмиз. Палахкотить полум'я, тріщить сухе паліччя, розлітаються у всі боки червоні іскри (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 127).