в означеннях
Тлумачення, значення слова «палітра»:

ПАЛІ́ТРА, и, жін.

1. Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби. Вона становить стілець, сідає боком до публіки, одчиняє скриньку, виймає палітру й пензлі, набирає красок і починає малювати на дощечці (Леся Українка, II, 1951, 48); Бурдило тільки тепер помітив високого ченця за мольбертом, з палітрою і пензлями (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 369);
//  Сполучення спеціально добраних художником барв і їх відтінків при виготовленні фарб. Приладнав [Сава] мольберт. А далі, готуючи палітру, став навчати молодицю, як їй треба стояти та який вираз обличчя йому потрібний (Андрій Головко, II, 1957, 197);
//  перен. Сукупність, сполучення кольорів, характерне для окремої картини, творчості художника і т. ін. Дуже б хотілося, щоб українські художники сміливіше передавали своєю палітрою всю красу вишневою цвітіння, усі щедрі барви м'якої природи України (Мистецтво, 5, 1957, 18); Щоб написать портрет твій — яку знайти палітру? (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 103).

2. яка, чия, перен. Сукупність виражальних засобів у творчості письменника, композитора і т. ін. Здебільшого в наших фільмах слово існус як елемент діалога. Це якоюсь мірою збіднює нашу словесну палітру (Олександр Довженко, III, 1960, 162); У видноколо літератора ввіходить значно більше граней психіки зображуваної ним людини, багатіші відтінки і нюанси грають на його палітрі (Літературна газета, 11.III 1959, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 30.

Коментарі (0)