Словник української мови

ПА́ЛЬМА, и, жін. Вічнозелена, перев. деревна рослина жарких країн з високим негіллястим стовбуром і пишною кроною великого перистого або віялоподібного листя, що може культивуватися як декоративна. — Сирокко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту, а я мрію про край білих пісків і чорних людей, про кактуси, пальми і піраміди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 291); Між столиками та в кутках стояло в діжках кілька пальм та фікусів (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 64); Серед багатої рослинності Індонезії особливо поширена кокосова пальма, яка дав цінні продукти (Наука і життя, 7, 1958, 52);  * У порівняннях. А гнучка стрункая постать, Наче пальма та південна (Леся Українка, IV, 1954, 174).
 Пальма першості (рідко першенства) — перше місце, першість у чому-небудь (від звичаю, що існував у стародавній Греції, нагороджувати переможця у змаганнях пальмовою гілкою). Глядачі вагалися, кому з акторів — виконавців п'єси «Глитай, або ж павук» — віддати пальму першості, і, врешті, розподілили її між усіма учасниками (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 40); Звісна річ, зведення про цю третю сівбу нікуди не посилалися, пальма першості так-таки й залишилася за михайлівцями (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 413); Віддавши при кінці іронічно пальму першенства в красномовстві панові прокуророві, просив [головний оборонець] присяжних виправдати якщо вже не всіх, то бодай деяких обвинувачуваних (Іван Франко, VI, 1951, 273).