ПА́ЛИЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до палиця 1.
Якось вони собі гуляли Удвох на улиці, знайшли Дві
палички та й понесли Додому матерям на дрова (Тарас Шевченко,
II, 1963, 367); Марко підсунувся до вогню, який уже
горів не так буйно, як раніше, вигріб паличкою кілька
картоплин (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 16); Пішов [Улас] тихою
ступою, підпираючись паличкою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
238); Вдягнений [Виходцев] гарно, в чорному пальті,
рукавичках, з красивою паличкою в золотій оправі
(Іван Кочерга, II, 1956, 369); Поперед коней став барабанщик
з барабаном і, ждучи приказу, держав у руках палички
(Панас Мирний, I, 1954, 46); * У порівняннях. Хшановський лежав
в кріслі, задравши тонкі, як палички, ноги на спинку
стільця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57).
Верхи на паличці — тримаючи палицю між ногами
(про дитячу гру-забаву). На вулиці, верхи на паличках,
дітвора гралась у кінний загін (Петро Панч, Син Таращ. полку,
1946, 12); Бачив він себе на зелених луках верхи на
калиновій паличці, босого, з полотняною торбинкою через
плече (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 274); Диригентська паличка —
предмет у вигляді невеликого жезла, яким
користується диригент при керуванні оркестром. В
повітрі черкнула диригентська паличка, мов завісу
підняла... (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 64); На естраді багато
дітей з прапорцями й живими квітами. Якась дівчинка
піднімає диригентську паличку (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956,
48); Чарівна (чарівнича, чародійна і т. ін.) паличка,
міф. — предмет у вигляді невеликого жезла, який має
чудодійні властивості. Враз, немов від маху чарівничої
палички, пасмо гір розірвалося (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 197);
В цьому царстві мрії і зречевленої фантазії [на
заводі міжпланетних кораблів], в яке вона потрапила
так несподівано легко, ніби за помахом чарівної
палички, не все виявилось таким легким, простим і
сонячним, як здавалось (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 95).
♦ Нуль без палички — хто-небудь незначний.
2. чого і без додатка. Предмет довгастої форми у вигляді бруска. Шановний доктор має в собі щось подібне до наелектризованої палички лаку: зразу притягне до себе деяке легеньке тіло, а потім зараз відіпхне (Іван Франко, III, 1950, 256); Зазирнула [Аксель] в шухляди трюмо, спробувала на губах бордову паличку в золотій обгортці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 234); Паличка крейди.
3. розм. Вертикальна риска на письмі. У східних слов'ян ще з давніх часів існували, хоч й примітивні, але чіткі способи зображення чисел. Майже в усіх районах України одиниці позначалися паличками, десятки — хрестиками (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 57); * Образно. Невідомо було, чого зітхав старий. Чи того, що він неписьменний і не добере значення отих закарлючених паличок, схожих на комах, які виводять учені люди на папері (Олесь Донченко, II, 1956, 59).
4. Бактерія, що формою нагадує подовжену риску; бацила. Збудником дифтерії є дифтерійна паличка (Підручник дезинфекції, 1953, 79); Як тільки Мартинюк опинявся в кабінеті, він забував все на світі, крім паличок Коха чи бактерій Флекснера (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 87).
5. перев. мн., анат. Світлочутливі клітини сітківки ока людини і хребетних тварин, які формою нагадують подовжену риску. Світлочутливий шар сітківки з рецепторами — паличками і колбочками — лежить у крайній зовнішній її частині, зверненій у бік судинної оболонки (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 157).