ПА́ЛИЦЯ, і, жін.
1. Відділена від дерева й очищена
від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки.
Пастух, служебка з підпасками наступають,
будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими
руками, потім ідуть в діло палиці, кілки й каміння
(Леся Українка, II, 1951, 206); Висмикнув [Прохор] із тину
палицю, поклав у кишеню шмат хліба та жменю
махорки і пішов (Іван Микитенко, II, 1957, 78);
// Такий предмет,
пристосований або оброблений відповідним чином для
опори при ходьбі. У хату ввійшла якась баба з палицею
і торбиною на плечах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 453); Вклонилися
[брати Горонецькі] і відійшли наліво. Краги на їхніх
ногах поблискували, як рижі боки ситої кобили. Обидва
швидко крутили мережаними палицями (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 411);
// Подібний предмет з якого-небудь
матеріалу, що вживається для різних цілей. [Панна Рома:]
Няня казала, що то був... велетень із залізною палицею
і що його не брала ні куля, ні меч (Степан Васильченко, III, 1960,
224); Регулювальники в білих касках, в білих, аж до
ліктя, рукавицях, з картатими жезлами-палицями в
руках, стояли посеред мосту, розставивши ноги (Павло Загребельний,
Європа. Захід, 1960, 109);
// перен. Про насилля з метою
примусу, підкорення. І цар взяв палицю до рук, І
змовкло все нараз Навкруг (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 72).
Гумова палиця — короткий товстий гумовий кийок,
що служить зброєю для поліцейських у деяких
капіталістичних країнах. Мчить [начальниця блоку] вздовж
колони з гумовою палицею, б'є по руках нічого не
розуміючих жінок, вириває їх з рядів і штурхає до барака
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 180).
♦ Без палиці і не підступай (ані приступ) — з кимсь
сердитим, гордовитим, пихатим важко спілкуватися,
вести справи і т. ін. — І чого се, бабо, усі сердиті такі
сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ, — обізвавсь
він до баби (Панас Мирний, I, 1954, 243); Вставляти (ставити
і т. ін.) палиці (палицю і т. ін.) в колеса (в колесо) див.
колесо; З-під палиці — з примусу, не по своїй волі.
Запорізькі козаки наганяли такий жах на турецьких моряків,
що на галери, котрі вирушали проти козаків, вони йшли
буквально з-під палиці (Наука і життя, 9, 1966, 40); Любити,
як собака палицю, ірон. — дуже не любити;
ненавидіти; Палицею кинути — дуже близько. Недалеко вже й до
базару — палицею кинути (Панас Мирний, III, 1954, 172);
[Мотря:] Прийдете чи погордуєте? Що тут від
вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути?
(Марко Кропивницький, II, 1958, 25); — Позиція, кажу, чудова, —
пояснює Засядько. — І до противника палицею кинути, і
прикрита добре... (Олесь Гончар, III, 1959, 392); Палиця
з двома кінцями; Палиця на два кінці; У палиці два
кінці див. кінець 1; Перегинати (перегнути) палицю
див. перегинати.
2. Важкий дрючок з потовщенням на кінці, що в старовину використовувався як зброя. Вони [слов'яни] добре володіли в бою залізними мечами, сокирами і важкими дрюками (палицями), влучно метали каміння з пращі (Історія СРСР, I, 1957, 27).
3. церк. Частина облачення вищого духівництва у вигляді парчевого квадрата.