в означеннях
Тлумачення, значення слова «пам'ятний»:

ПА́М'ЯТНИЙ, а, е.

1. Який добре зберігся в пам'яті, довго пам'ятається. З дивною яскравістю уявився парубкові пам'ятний джок, обізвалась в ухах мелодія «молдуваняски» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Лихо, кажуть, пам'ятне, а я оце думаю, що й добро від доброго чоловіка довго згадується (Данило Мордовець, I, 1958, 51); Багато часу минуло з того пам'ятного вечора, а ніщо не забувалось (Петро Колесник, Терен.., 1959, 195);
//  Такий, про якого пам'ятають; знайомий, відомий. Як мені пам'ятне тут усе. Онде ми ховалися з Галею від бурхливої зливи і верба, немов рідна Мати, широкими вітами прикрила нас (Олекса Гуреїв, Осок. друзі, 1946, 30); Коли б це був день або навіть вечір, Віктор здав би чемодан до схову і пішов би блукати по пам'ятних з дитинства вулицях (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 111);
//  Вартий пам'яті, запам'ятовування; дорогий як пам'ять про кого-, що-небудь. — Заманувся тому Макарові мій мундир лейбгвардії.. Але самі подумайте, хіба ж можна такую пам'ятну цінність з двору збувати? (Яків Баш, На землі.., 1957, 75);
//  Такий, якого не можна забути; незабутній. Ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам'ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Гнат Хоткевич, II, 1966, 155); Чому весь час їй ввижається його усміхнене обличчя, таке миле, хороше, рідне? Невже таким пам'ятним є погляд його вабних очей, що не можна забути? (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 188).

2. Який служить для запам'ятовування, для зберігання в пам'яті кого-, чого-небудь або для нагадування про когось, щось. У Моринцях і загалом у селах, які пов'язані з біографією Тараса Григоровича, є чимало так званих пам'ятних дерев (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 122); У післявоєнні роки на Україні чимало зроблено у галузі монументальної пропаганди. Споруджено близько 9 тисяч нових пам'ятників — монументів, обелісків та інших пам'ятних знаків (Комуніст України, 8, 1967, 27).

3. у знач. ім. пам'ятне, ного: ◊ Дати пам'ятного кому — побити, покарати кого-небудь так, щоб пам'яталося. — Їй-богу, — кажу до Левадихи, — нарву кропиви, та простягнімо Палажку коло криниці та даймо їй доброї прочуханки та пам'ятного, щоб не забувала відер (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 38.

Коментарі (0)