ПА́МОРОЧЛИВО. Присл. до паморочливий;
// у
знач. присудк. сл. Руки їхні зблизилися між листям,
злилися в нервово-гарячому потискові і стискалися все
міцніше. Жарко, паморочливо йому стало (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 51).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 36.