в означеннях
Тлумачення, значення слова «паморока»:

ПА́МОРОКА, и, жін.

1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (Іван Франко, VIII, 1952, 310).

2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Навіть ви, що, отруєні брехнею сьогоднішнього світу, в памороці піддержуєте неправду і насилля над собою.. Хіба ви не бачите? Хіба ви не чуєте? Крок за кроком.. посуваються тисячі перших хоробрих (Мирослав Ірчан, II, 1958, 68).
Втратити памороки — знепритомніти, бути без свідомості. Він втратив памороки і тільки тоді опам'ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Із памороків витрусити — забути, викинути з голови. [Химка:] Ага, так, так, я чула та й із памороків витрусила ту чутку... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 20); Памороки забивати (забити) кому і без додатка: а) притупляти розум, затуманювати свідомість; запаморочувати. Погано я себе почуваю. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (Володимир Самійленко, II, 1958, 457); Я й про божих старців забула, неначе мені хто памороки забив (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258); — Ти думаєш, я п'яний? Брешеш, собако: я не п'яний. Тепер я все чисто зрозумів... Ти була мені памороки забила... я не розумів нічого, а тепер я все бачу... (Любов Яновська, I, 1959, 281); б) позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Прийшовши із шинку, що єсть сили лупить [батько] по голові свого хлопця, геть заб'є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 437); Він [Андрощук] почав тонути.. — Я, — сказав Туркенич, — забив йому памороки, стукнув двічі по тім'ю, добуксирував до мілини... (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 7); в) дурманити (про пахощі і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 175); — Оці рожі в бутлі забили памороки, — сказав отець Мельхиседек (Нечуй-Левицький, III, 1956, 114); Памороки забило (одбило, відібрало і т. ін.) кому, в кого, безос.: а) кому-небудь відібрало пам'ять. [Матрона:] Чи вже тобі зовсім памороки забило, своєї власної жінки не пізнаєш? (Іван Франко, IX, 1952, 405); — І вже не знаю, чи за гріхи мої, чи за той очіпок, що згубила на кладовищі, одібрало в мене памороки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 259); б) хтось потрапив у стан сильного душевного потрясіння, запаморочення і т. ін. Віталій вмить уздрів серед натовпу саме ту особу, яку уздріти хотів. Аж опекло Віталіка, аж памороки йому забило від того, що він побачив (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45); — Хай його з тиждень подержать у холодній! Витверезиться — опам'ятається, а то йому вже памороки забило... (Панас Мирний, I, 1949, 264); Памороки загубити — нічого не пам'ятати. — Сто раз казав, але ти неначе памороки на ярмарку в Корсуні загубив (Нечуй-Левицький, III, 1956, 320).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 36.

Коментарі (0)