ПАМПУ́Х, а, чол., ПАМПУ́ХА, и, жін., заст. Пампушка. — А бублички не до смаку? А пампухи з медом? Солодкі... А у самої усміх солодший від того пампуха солодкого... (Марко Вовчок, VI, 1956, 285); Стомлена передвесільним клопотом (напередодні до другої [години] ночі пекла [Олена] пампухи), залякана потоком слів Меланії, відіслала її .. до Безбородька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 574); * У порівняннях. У Леся була розпухла, мов пампух, губа, він дивився на людей звіром (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 223).