в означеннях
Тлумачення, значення слова «панацея»:

ПАНАЦЕ́Я, ї, жін., книжн. Ліки у алхіміків, які нібито допомагають від усіх хвороб;
//  перен., ірон. Універсальний засіб, який нібито запобігає будь-якому лиху, зараджує при розв'язанні всіх проблем. — Новий лад принесе з собою також нове виховання, а по кількох генераціях будемо мати нове людство. — Еге ж, еге, все тілько якась панацея, якийсь таємничий еліксир на всі хороби (Іван Франко, IV, 1950, 310); Грінченко в деяких творах навіть схильний розглядати труд як панацею у звільненні і відродженні народу, хоч разом з тим показує, як в умовах гнобительського ладу принижується й спотворюється чесна людська праця (Вітчизна, 12, 1963, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 42.

Коментарі (0)